Наступним гостем нашої рубрики inFocus, де ми віч-на-віч говоримо про головне, став Ростислав Килимчук, Senior Java Software Engineer. Ми багато дізналися про дитинство Ростика, його погляд щодо правильного виховання та підримки, а також про що він мріє та яким ввижає своє щастя.
Ким ти мріяв стати в дитинстві?
Напевно футболістом. У мене не було як такої мрії кимось стати, просто собі жив і все було добре. Я навчався, грав у футбол, але ніколи не було думки, що я стану професійним гравцем в Барселоні. Я вважав, що моя пристрасть ще попереду.
Наскільки важлива підтримка сім’ї в становленні як особистість і професіонал? Чи підтримували тебе у виборі кар’єрного шляху?
Складно сказати щодо професіоналу, проте як особистість — дуже важливо. Щоби тобі було легше йти по життю, бажано вирости в сприятливому середовищі. Щоби батьки займалися твоїм розвитком, намагалися тебе направити, знайти те, що тобі подобається, а не просто віддати в школу, кружок та забути. Мені здається, батькам важливо надати людині все, вплинути на неї, щоби вона змогла вчитися. Як на мене, це найважливіше.
А як було у твоїй родині?
Я виріс із мамою, бабусею та дідусем. Дякуючи їм я виріс таким як є. Я багато читав, починаючи з чотирьох років. Одразу рідні зробили так, щоб я полюбив навчання, щоб я не стояв на місці, а розвивався. Мої батьки сильно на мене вплинули. Я виріс у доволі маленькому місті, де атмосфера не дуже сприяє розвиткові. Тому невідомо, як могло б усе обернутися, якби не вони.
Мене ніколи не змушували читати. Одного разу вони просто запропонували навчити, а я погодився. Мені здається, що тут ще важливо дати першу цікаву книжку, щоби привернути увагу. Пам’ятаю, як у дитинстві кожного тижня ми ходили в бібліотеку і брали книги. За сім днів усе вичитувалося, я сам хотів і просив. Варто зробити так, щоби дитина думала, що сама приймає рішення. А насправді це просто батьки правильно показали, що треба робити. Через силу з дітьми взагалі нічого не працює.
Що за останній раз ти прочитав, що тебе вразило?
З останнього мені сподобалася «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього», Ювала Ной Харарі, хочу ще раз її перечитати. Дуже крута книга, усім рекомендую. Зараз почав читати його другу книгу «Homo Deus: За лаштунками майбутнього».
Є ще художний твір, який мені подарувала бабуся, — «Алхімік» Паула Коельйо. Мені книга так сподобалася, що я пішов і закупився ще. Тож тепер сиджу читаю не лише технічну літературу, але й художню. Зараз навіть вирішив старі книги перечитати, придбав «Маленького Принца» Антуана де Сент-Екзюпері. Вирішив у такому свідомому віці буде цікавіше читати ці книжки.
Чому почав займатися тим, чим займаєшся зараз?
З дитинства мені подобалася математика. Це те, що мені вдавалося найкраще. Решту предметів також здавав добре, але без ентузіазму. Математику я здавав завжди на п’ять. Зі всіх можливостей мені найбільше привернулося програмування. Я поступив на механіко-математичну спеціальність, де програмування, на жаль, не було стільки, скільки мені обіцяли. У дипломній роботі мені навіть більше подобалася не наукова діяльність, а таке програмування, щоб усе працювало. Тому коли закінчився університет, вибір був очевидний. Я все для себе зрозумів та одразу влаштувався працювати.
Які якості найголовніші у твоїй професії?
Вміння не відволікатися зі всіма цими сповіщеннями, великою кількістю контенту, зустрічей та чатів. Як на мене, найбільша проблема — сфокусуватися на чомусь. Також бажання пізнавати та вчити щось нове. Потрібно мати зацікавленість до своєї справи, щоб розвиватися. Решта прийде з плином часу.
Важливо бути хорошою людиною. Все-таки робота командна, та тільки на фрилансі ти — сам собі пан. Саме тому я працюю в офісі, а не дистанційно. Тому що без нормальної комунікації хорошої роботи не буде. Завжди можна списатися в чаті, відправити імейл, але спілкування тет-а-тет — це інший рівень.
Чи було в тебе вигоряння та як воно проявлялося?
Було, коли розпочалася пандемія. Зійшлися декілька факторів: я працював на одному місці вже два з половиною роки, не було нічого нового. Я сидів, добре виконував свою роботу та нічого не мінялося. Хоча на той момент у мене були різні проєкти, вони всі були немов близнюки. Коли прийшла пандемія, нас перевели на дистанційний формат, а я ще тоді жив сам. Усе разом навалилося, я не міг зібратися й мене накрила депресія. Тоді я прийняв рішення, що треба щось міняти.
Я переїхав з Дніпра до Києва, знайшов Innovecs і одразу все стало супер. Це — одне с моїх найкращих рішень. Тому вигоряння для мене — це символ простою, коли нічого не міняється.
Також були моменти вигорання, коли були жорсткі дедлайни та треба було перепрацьовувати. Ми зривалися один на одному. Коли цей баланс між роботою та особистим життям не дотримуєш, то вигоряння тобі забезпечене.
Як тобі дався переїзд?
Прекрасно. Я доволі швидко знайшов квартиру поруч з офісом. Також у мене був тиждень, щоби відпочити, налаштуватися, розібратися на новому місці. Тож коли я прийшов на роботу, то був готовий. Плюс одразу натрапив на класну компанію, де мені було дуже комфортно. Innovecs також дуже попоміг із переїздом: наш відділ Care надав мені варіанти з оренди, трохи перекрили витрати на переїзд.
Ти бачиш зв’язок між згуртованістю команди та кінцевим результатом?
Як на мене, то без єдності ніяк. Я доволі соціальна людина і вважаю, що повинна бути чудова атмосфера в команді. Щоб усі могли один одному висловити думки, щоби нікого не образити, а просто вказати на певні мінуси. Усі ми разом вчимося. Саме головне в цьому житті — це вміти розмовляти.
Яка роль керівника в побудові колективу?
Ключова роль. У мене було декілька команд і я вже маю з чим зрівнювати. У всіх різні підходи, проте якось мені в цілому щастило з керівниками. Потрібно, щоби була людина, яка буде всіх заряджати, влаштовувати тімбілдінги, розрулювати конфлікти — це може бути будь-яка роль із вищих позицій: сіньйор, лід, чи архітектор.
Де ти шукаєш натхнення?
Коли є гармонія та баланс, то скрізь все йде «по маслу». Якщо десь щось у тебе не так, то воно впливає на все твоє життя загалом. Якщо не виконав якесь завдання, я буду всі вихідні про нього думати й не зможу розслабитися. Якщо в родині щось трапляється, то й у роботі нічого не буде добре. Для мене натхнення — це короткострокова річ.
Як тобі вдається досягти гармонії?
Я рефлексую. Стараюся виділяти час, щоб аналізувати, що не так у будь-якій сфері мого життя. Тож оця розмова із собою мені допомагає. Приємно поговорити з розумною людиною:)
Що би ти хотів змінити в майбутньому?
Майже все, бо немає меж бездоганності. Хочеться більше певних технічних знань, менеджерських навичок — я б хотів розвиватися в цьому напрямі. Хотілося б поповнити свій словниковий запас, щоб не використовувати англіцизми тощо. В основному — це те, що стосується роботи, особистого розвитку й хобі.
Чим любиш займатися?
Я люблю дивитися футбол, грати у футбол, читати про футбол — це моє основне хоббі довжиною в більш ніж 16 років. Також я граю на гітарі та почав грати в настільний теніс. Мені також дуже подобається гумор, потроху пробую себе. Наш тікток — це одна з можливостей розвиватися в цьому напрямі. А коли ще й читаєш фідбек, коли тисячі людей лайкає та коментує, то виникає відчуття, яке не можна передати словами. Це точно одна з основних речей, куди я найближчим часом буду спрямовувати свою енергію. Можливо незабаром напишу свій перший стендап.
Над чим смієшся?
Мені подобається Луїс Сі Кей. Я купив на нього квиток ще два роки тому до пандемії. Сподіваюся, що таки потраплю в лютому. Ще мені подобаються Джимі Кар, Біл Бьор, Едді Мерфі, Кріс Рок та Дональд Гловер. В останнього взагалі все гарно виходить.
Яку музику слухаєш?
Чим старше я стаю, тим більше я починаю слухати попсу. Раніше слухав тільки рок — Green Day, System of a Down, Red Hot Chili Peppers, Korn. Зараз мені більше подобається соул, інді-рок та якась сучасна попса типу Dua Lipa. Завдяки санкціям — 70% музики на радіо має бути українською — у нас почала стрімко розвиватися вітчізняна індустрія, з’явилося багато крутих українських виконавців. Я кайфую від Latexfauna, дуже рекомендую.
З чого потрібно почати освоєння твоєї професії?
Якщо ніколи не займалися математикою та не отримували технічну освіту, то буде складніше. Хоча з університету використовую нуль знань, найголовніше — підхід до мислення. Потрібно пройти мінімальний курс, наприклад CS50, в якому десять базових уроків: що таке програмування, як та з чим треба працювати. Усі ці курси та відео дають доволі загальні речі, з якими доведеться стикнутися. Щоб влаштуватися на роботу та бути успішним, потрібно поглинати літературу.
Для Java можу порадити «Head First». Книга доволі проста та підійде для тих, хто не стикався з програмуванням до цього: вона використовує просту мову та ілюстрації. Ну й бажано знайти ментора, з яким ти будеш рухатися в сто раз швидше.
Що тобі найбільше подобається з корпоративної культури Innovecs?
Корпоративна культура Innovecs колосально відрізняється від інших компаній. Є купа різних заходів, ком’юніті, де ти можеш знайти людей за спільними інтересами — це супер круто. Уявіть собі: на попередній роботі в голови компанії був свій ліфт, тому за п’ять років з працівників ніхто його ніколи не бачив. А тут ти відчуваєш, що всі з тобою на одному рівні. Innovecs робить усе, щоб хотілось прийти в офіс я та почував себе добре. Те, що робить наша команда відділу Brand & Communcations, — це щось справді унікальне.
В основному компанії ведуть свої соцмережі доволі сухо. У Innovecs є меми, нетривіальний підхід та особистість. Це все створює відчуття, що компанія жива.
Що мотивує тебе залишатися тут?
В Innovecs збираються цікаві люди та круті професіонали, я це дуже люблю.
Що робить тебе щасливою людиною?
Знову буду скучним і розкажу про гармонію. Коли на роботі немає запари, я не парюсь на вихідних вдома. Коли вдома все добре, я не парюсь на роботі. Щасливою людиною мене робить здоров’я близьких — гостро відчув це через COVID-19, коли в мене захворіла бабуся. Також ментальне здоров’я має велике значення для щастя.
Про що ти мрієш сьогодні?
Я мрію про те, щоб усе, чим я займаюся, у мене виходило добре. Я маю дуже великі плани та на мою технічну професію й хобі. Дуже хочеться у всьому цьому себе реалізувати, поки я молодий та здоровий. Мрію, щоби моя робота приносила користь усім: оточенню, компанії, клієнту, проєкту, моїм рідним та мені. Коли все вдається — я кайфую.