Innovecs є глобальною компанією, ми маємо два великі офіси в Україні, які розташовані в Києві та Миколаєві. 24 лютого українці прокинулися у новій реальності — вороже вторгнення Росії зламало плани та спокійне життя 45 мільйонів людей.
Але українці не розгубилися, а навпаки, згуртувалися заради перемоги. Президента Зеленського порівнюють з ізраїльським царем Давидом, який вправно розправився з величезним і потворним Голіафом. Маленька країна на географічній карті воює проти величезної за кількістю російської армії.
Національна колективна відповідальність стала потужним ударом у відповідь на російську легенду про слабку і роз’єднану Україну. Тут майже кожен воїн і кожен волонтер. У кожного свій бойовий фронт. Хтось гостинно відкриває двері переселенцям, ліпить вареники бійцям з тероборони, хтось жертвує на армію і шукає, де закупити бронежилети й медаптечки для Збройних Сил України. Хтось досить російські сайти й веде активну війну на інформаційному фронті. Хтось консультує і надає психологічну допомогу, хтось безкоштовно лікує й організовує гуманітарні конвої. Компанія Innovecs, як і сотні інших, приєдналася до фінансової підтримки армії. Також ми організували додатковий збір коштів з кожного члена команди, хто хотів пожертвувати кошти на підтримку армії.
Безумовно інновексівці допомагають не лише фінансуванням, але й волонтерять. Сьогодні поділимося кількома історіями членів нашої команди, які обрали свій «бойовий фронт» під час війни з Росією.
«У нас вагон злості на ворога: кладемо російські сайти»
Загальновідомий факт, що українські й міжнародні IT-компанії стали потужними партнерами українського війська не лише на військовому фронті, але і на фронті інформаційному. Саме завдяки шаленому розвитку IT-сфери ми є успішними в інформаційній війні з окупантами. В Innovecs у цій сфері багато корисних ініціатив реалізувала група усіх охочих долучитися до кібервійни. Зараз у групі 56 людей — кожен пропонує і втілює ідеї.
«Створювати групу з кібервійни не планували. Я просто почав свою атаку на прохання кіберполіції (вони в перший день шукали людей, які можуть допомогти й долучитися до атак на російські сайти) і попросив допомоги у своїх тіммейтів, бо знав, що вони дуже добрі спеціалісти. Тоді ми створили окрему групу завдяки сприянню Community Manager і почали обмінюватись досвідом, щоб наші атаки мали більший успіх. У всеукраїнській IT-армії дуже важко було тоді знайти адекватні відповіді на власні запитання, бо туди долучались різні люди, і складно було обмінюватись інформацією. У нашій команді були спеціалісти, які схоплювали на льоту і швидко почали працювати. Ми швидко зреагували, і нам вдалося завдавати максимального удару, поки ворог ще не міг зрозуміти звідки летить і що робити. Ми працювали по тих цілях, що і всеукраїнська ІТ-армія, часто змінювали цілі для вдалих атак та через запити з кіберполіції», — розповідає Богдан, один із експертів Innovecs.
У перші дні було досить легко «покласти» російські сайти, бо окупанти не були готові до такої атаки, зазначають хлопці. І лише на третій-четвертий день вони зіштовхнулися із мінімальним захистом. Завдяки вдалій координації дій усіх IT-спеціалістів учасники групи почали атаку на ресурси захисту від кібератак, після чого знову змінювали ціль атаки, щоб максимально заплутати ворога. «Результат можна оцінити за офіційними результатами від української кіберполіції. Усі, хто долучився до кібератак, зробили свій внесок у тому чи іншому обсязі, — зазначає Богдан. — У нас вагон злості на ворога і бажання допомогти будь-яким чином. Хтось бере в руки автомат, інші лікують поранених, кожен займається справою, яку вміє робити. Ми ж можемо бути корисні саме на цьому фронті».
«Перше правило під час тяжкого психологічного стану — знайти того, кому ще гірше і допомагати»
У тривожний час вкрай складно залишатися сфокусованим і не піддатися паніці. Все більше людей потребує психологічної допомоги й підтримки. Родіон Азнауров, Technical Lead і професійний психолог за фахом, пропонує отримати безкоштовну індивідуальну психологічну консультацію. Він допомагає усім, кому складно справлятися з тривогою, у кого панічні атаки або просто фрустрація.
«Перше правило під час тяжкого психологічного стану і в мирний, і у воєнний час — знайти того, кому зараз ще гірше і допомагати, — розповідає Родіон. — Оскільки окрім психології, вивчаю нейробіологічні реакції мозку, усім, хто звертається до мене за допомогою, рекомендую виключно ті методи, які працюють не на основі психології «вірте, все буде добре», а буквально механічно впливають на мозок».
Вклад кожної людини зараз дуже важливий, наголошує Родіон, розповідаючи про волонтерство під час війни: «Кожен має робити те, у чому він сильний, щоб допомогти: досити сайти, розносити їжу, фінансувати організації, консультувати або ж що не менше важливо, піклуватися про життя своєї сім’ї. Ми єдині, ми нація, ми повинні створювати силу і моноліт, вкладаючи свої сили у спільне тіло країни».
Анастасія Аксонова, HR People Partner в Innovecs, також волонтерить у сфері психологічної підтримки. Вона модерує телеграм-чат, у якому люди можуть звернутися за психологічною допомогою, а потім скеровує їх до психологів. Зараз у групі 30 професійних фахівців.
«Зараз багато хто допомагає матеріально, важливо також підтримувати й психологічний стан людей. Сьогодні майже кожна людина відчуває тривогу, стрес і це нормально. Мені хотілося б, щоб люди, які переживають складні зміни в житті, змогли звернутися до кваліфікованих спеціалістів безкоштовно. Коли допомагаєш іншому — сили автоматично з’являються. Адже розумієш, що людина може вже бути на межі, і звичайний дзвінок до психолога змінює стан й може врятувати життя», — зазначає Анастасія.
«Щось робити значно легше, ніж сидіти вдома і тривожитися»
Діана Нагірна, Technical Writer в Innovecs і лідер Mindfulness Community, волонтерить у кількох напрямках — збирає кошти на потреби армії і долучається до координації доставлення амуніції, плете сітки й проводить годину психологічної підтримки. Активно допомагати почала ще з перших днів війни. В одному із дописів на фейсбуці від 27 лютого вона написала: «Я під Луцьком і поки наче в безпеці, хоч і дуже втомлена — весь день робили маскувальні сітки. Це почалося в кількох вітальнях вчора ввечері, люди з моєї громади різали шмаття на смужечки й скручували в клубки, а вранці ми були в гаражі з рулонами тканини й сітками, а по обіді — в спортзалі школи. Волонтерське зусилля росте, як лавина. Щось робити значно легше, ніж сидіти самому вдома і тривожитися».
Діана вже планує, що робитиме після війни й це допомагає: «Я думаю про день, коли повернуся додому в Київ, замовлю суші й залипну в нетфлікс, а найбільше — чекаю на відбудову мостів в Києві».
Одна з її порад під час години психологічної підтримки — знайти час на усвідомлення цінності контакту і стосунків, які ми маємо зараз. «Ми разом, ми підтримуємо одне одного, ми любимо, і ми переможемо», — наголошує дівчина.
Олександр Буратинський, Senior Agile Coach в Innovecs, займається збором, доставленням їжі, медикаментів й військової техніки для тероборони та армії. Долучається до проєктів зі збору коштів та допомоги тваринам.
«У такі моменти мені набагато складніше бути бездіяльним, аніж шукати ресурс для допомоги іншим, — зазначає Олександр. — Складно визнати, що у чомусь ти можеш бути безсилим і треба допомагати там, де ти є, там, куди й до кого ти можеш дотягнутися. Ця жахлива несправедливість, віроломні вбивства російських загарбників, їх «мотивація» — це атака, знищення базових людських цінностей, принципів, свободи й мирного існування в цілому. Таке неможливо стерпіти, не можу сидіти склавши руки, поки таке відбувається».
Вклад кожного важливий, оскільки зараз не просто війна, а геноцид, злочин проти людства, переконаний Саша: «Зараз, як ніколи, важливо допомагати будь-яким доступним методом. Як би ми не відрізнялися і про що б не сперечалися у мирний час, ми єдині у нашому бажанні жити в мирі й не дозволимо жодному безумцю це змінити».
«Роблячи добро, ми наближаємо нашу перемогу»
Іра Наумець, PR Specialist в Innovecs, допомагає з поселенням людей, які прямують зі сходу і півдня України на західну Україну, складає базу корисних контактів волонтерів і надає їх під відповідні запити як переселенців, так і журналістів.
«Сьогодні відчуваю себе таким собі транзитним пунктом. Евакуювавшись з Києва до Львова, я зупинилася у квартирі своїх друзів. Вони виїхали закордон. Зараз до мене на тимчасове проживання з’їжджаються люди з Києва, Харкова, Херсону і сходу України. На певний час у мене зупинилася дівчинка з Маріуполя, у якої сім’я в облозі й з якими немає зв’язку вже кілька днів поспіль. Вона постійно плакала. Працювати й волонтерити у такій атмосфері було дуже важко. Скажу як є — допомагала молитва, наче небо просвітлювалося. Я перезаряджалася і рухалася далі», — розповідає вона.
Окрім цього, Іра допомагає з пошуком коментарів для медіа, долучається до війни на інформаційному фронті й сприяє у пошуку фінансів на гуманітарну допомогу. «Я вірю у нашу перемогу, коли бачу, як весь світ нас підтримує. Мій знайомий з Австралії організував групу пенсіонерів, які пожертвували кошти на гуманітарну допомогу українцям. Так, у співвідношенні до масштабів гуманітарної катастрофи ця сума незначна, але сам факт їхнього бажання і готовності підтримати нас, мене дуже тішить. Я передала ці кошти своєму другу з Рівного, який щотижня доставляє гуманітарну допомогу в укриття по місту Києву. Люди не бояться ризикувати своїм життям заради інших. Як це може не надихати?» — ділиться враженнями Іра.
«У мене таке відчуття, що роблячи добро, я наближаю нашу перемогу, — каже вона. — Якщо кожен з нас допоможе хоча б трьом людям, це вже буде добро у потрійному вимірі. А енергія добра має потужний потенціал і це найпотужніша зброя, яка робить зло безсилим. Мені приємно, що хоча б так я можу бути корисною. Мої вклади не є значними, але важливими. Маю щоденну практику, яка відволікає мене від тривоги. Лягаючи спати, я роздумую над тим, що корисного вдалося зробити, наскільки життєдайною мені вдалося бути сьогодні. Ось ця життєдайність проганяє страх і допомагає залишатися незламним».
Анастасія Чайковська, Internal Communication Specialist в Innovecs, зараз локально у Венеції, але і на відстані робить чимало для України. Вона увійшла до ініціативної групи на підтримку України, яка долучалася до протестів проти російського вторгнення в Україну. Як комунікаційник Анастасія особливо активна в підготовці й перекладі контенту для італійців про воєнні події в Україні. Вона співпрацює з локальними медіа, дає інтерв’ю і коментарі. «У регіоні, де я навчаюся, не відчуваю великої підтримки України, тому докладаю зусиль, щоб максимально висвітлювати ситуацію і доносити це італійцям. Деякі виходять на протести з розмитими гаслами за мир і для яких абсолютно неважливо, хто першим складе зброю. Тішить те, що ситуація в Болоньї інакша — там багато італійців, які вболівають за Україну і серцем вони з нами», — розповідає Настя. Щоб заповнити італійськомовний інфопростір об’єктивними фактами про Україну, вона підготувала переклад пресконференція полонених і поширила через YouTube-канал, писала листи в громадські організації, звертаючи уваги на факти насилля в Херсоні й робила все можливо, щоб про Україну почули й більше заговорили в італійській пресі.
Настя приєдналася до ініціативи свого друга, вихідця з Криму, який домовлявся з італійськими магазинами про збір гуманітарної допомоги українцям. Також формувала базу благодійних фондів і організацій, на яку б іноземці могли перерахувати кошти на підтримку України.
«Моя робота полягає у тому, щоб координувати й допомагати людям знаходити потрібну інформацію. Я маю бути постійно бути на зв’язку і готувати комунікації. У час війни, коли люди розгублені й не розуміють, хто може зорієнтувати й модерувати, робота комунікаційника дуже важлива, — наголошує Настя. — Усвідомлення цієї відповідальності та свого обов’язку перед іншими — це те, що спонукає бути максимально сфокусованим і не опускати рук навіть у складних ситуаціях. І ця допомога — це найменше, що я зараз можу зробити».
Звичайно, це далеко не всі історії. Згодом ми зможемо розповісти їх значно більше, а особливо після нашої перемоги. А поки будемо доповнювати цей перелік новими й новими добрими історіями. І пам’ятайте, як згущується темрява перед світанком, так посилюється добро, коли увиразнюється зло.